Земля зараз, як ніколи, потребує захисту. Дійшло до того, що без накачки добривами і отруєння пестицидами та гербіцидами немає врожаю. Але ж природа взмозі сама себе захистити, тільки не заважайте цьому. Якщо ми, наприклад, беремо із землі продукти харчування, то зобов’язані всі рослинні залишки, в тому числі і солому, залишити їй: покласти на дно борозди для перетворення в органічні добрива. Болісно дивитися, як вивозять тюки з соломою з поля, вона ж не дає ніякої продуктивності. Краще б вивозили доброякісне сіно. А для цього потрібно, щоб зернові давали урожайність щонайменше 80 центнерів з гектара. Це дозволить скоротити площі посівів, змінити структуру самих зернових.
Для підвищення ефективності рослинництва відомо багато складових. Це науково обґрунтовані сівозміни, сорти. Баланс добрив, агротерміни робіт, захисти від ерозії, продуктивність і якість технічних засобів, культура виробництва і таке інше. Я торкнуся лише енергоресурсозбереження, а саме – лущення стерні і соломи з поверхневим зрихлюванням грунту з метою збереження вологи, розкидання гною, приорювання, створення і підтримування комкової структури раціональним розміром 15х20 мм. Деякі операції можна і доцільно суміщати, але така операція як лущення може бути суміщена хіба що з одночасним розкиданням гною.
На жаль, не існує такого лущильника, який би відповідав наступним вимогам: висока технічна надійність, зручність, термін експлуатації до 10 років без ремонту, постійно гострі диски, багатофункціональність, та ще й недорогий. А я отримав на такий лущильник патент Російської Федерації і деклараційний патент України, який видається Укрпатентом на відповідальність автора з витримкою у три роки. Якщо за цей час підтверджується новизна, то він діє як патент держави.
Щоб його отримати, необхідна чимала сума коштів: за подачу заявки, за дослідження, за оформлення. Щоб визначити новизну, треба проаналізувати безліч патентів провідних країн світу. В інститутах і ГСКБ заводів цю роботу виконують патентознавці, а мені довелося самому опановувати цю науку. Часу ж на пенсії достатньо. І що я помітив? Що є непридатні технічні рішення, але з ознаками впровадження. На даний момент, наприклад, використовується садовий 5-метровий лущильник. Він лише колупає землю, але не може подрібнювати стерню і тим більше – солому, бо не має можливості підтримувати гостроту дисків. Раніше такі батареї розбирали і відвозили до Зеленівської СГТ, де був єдиний такий токарний станок. Там стояли черги. Другий момент. Поля руйнуються важкими боронами БДТ «Діметра». Вони не дають повноти обертання пласта, створюючи непогані умови для розмноження падалиці і бур’янів. Там жваво почуваються гризуни, виснажується грунт. Така техніка не може бути лущильником як по конструкції, так і через малу ширину захвату, що спонукає до зайвих ходів і перевитрат пального.
Мій же лущильник містить сім технологічних відмін, бо заміняє традиційний лущильник, культиватор суцільної обробки, легку борону для боронування посівів, 3 трав’яні і 3 зернові сіялки, розкидач мінеральних та органічних добрив, а по вартості не перевищить 70-80 тисяч гривень. Що стосується конструкції, то в ній нараховується 8 відмінностей: немає рами, осей, секцій, баластових ящиків, болтових з’єднань, укомплектований дисками для використання зношених покришок, диски гострити можна без розбирання батареї. На загострення однієї шестиметрової батареї треба 6 хвилин, на всі чотири – 25 хвилин з загартуванням водою. У чотири рази менше підшипників. При таких розрахунках собівартість продукції знизиться у 5 разів.
Цій класичній системі обробітку грунту немає альтернативи. В її основі прості речі: лущильник, плуг з передплужниками, зубова борона. Подрібнена стерня з соломою укладається передплужником на дно борозни, придавлюється пластом, зігрівається і перетворюється в органічне добриво. Разом гинуть насіння падалиці і бур’янів, немає умов для розмноження гризунів. Для впровадження лущильника мені обіцяли фінансову підтримку при наявності позитивної рецензії і відгуку від науково-дослідного інституту землеробства. Такий відгук наданий за підписом директора інституту доктора технічних наук, професора В.Д.Надикта. Крім того, мені обіцяли допомогти в зборі замовлень на базові заводи. Минуло півроку. Департамент землеробства Міністерства агрополітики виділив виробника – базовий завод Білої Церкви Київської області, але наосліп ніхто не згоден працювати, потрібні конкретні замовлення, щоб взяти кредит у банку під ці обсяги. Обіцянки ж залишилися тільки обіцянками, тому я і звертаюся до сільгоспвиробників з проханням подумати над доцільністю впровадження цього винаходу у їх господарствах.
Я отримав також позитивний відгук від науково-дослідного інституту «НДІ -агропроект» на універсальне сіносховище. У ньому визнано, що будівельних робіт практично немає, дах із поворотних частин витримає будь-який снігопад. Зелену масу для сушіння можна закладати без витрат електроенергії, бо вертушки переміщуються по вертикалі, наближаючись до поверхні. Вони покриті чорним матеріалом (руберойд, плівка і таке інше), який поглинає сонячну енергію і віддає її на масу, яка обвітрюється протягами з усіх сторін. Закладається маса звичайним скиртуванням, без ручної праці.
При фінансовій спроможності можна установити подрібнювач для виробництва трав’яного борошна, яке використовують для згодовування свиням, птиці. Причому його робити можна по мірі потреби, на разову дачу.
Остання моя розробка – удосконалення комбайна «Херсонець-200». Він зможе збирати зернові, кукурудзу на силос, молоти стиглі початки на фураж, видавати чисте зерно для продовольчих цілей і крупу для птиці.
Словом, задуми раціональні є, можливо, знайдуться зацікавлені особи?
В.Дьяков, с.Маринівка
Днями до редакції надійшов лист з с.Маринівки від В.Дьякова. Він пише: «Шановні працівники «Приморського степу»! Я оформив підписку на вашу газету і закликаю всіх так зробити. Адже в ній можна не лише прочитати щось цікаве і корисне, а й надрукувати свою статтю. Так як це хочу зробити я, пропагуючи впровадження технічного прогресу в частині енергоресурсозбереження…»